Про нас

Мене звати Наталка Олексин.  Я австралійка українського походження.  

Мої батьки народилися в Україні та емігрували до Австралії як біженці ще малими дітьми після Другої світової війни. Прибули ні з чим.  Їм не було допомоги.  Почали з нуля.  Вони познайомилися через українську громаду в Сіднеї, одружилися та виховали двох доньок у справжньому українському дусі.  Ми з сестрою ходили до української школи по суботах і до нашої Української Православної Церкви по неділях.  Ми були, і я досі є, активними членами Пласту (українська скаутська організація), ми танцювали в ансамблі українського танцю ‘Веселка’ понад 15 років (і навіть виступали в Україні під час концертового туре в липні 1990 року, коли Україна проголосила свій суверенітет) і  з тих пір виховували наші власні сім’ї в подібному дусі.

Ми з чоловіком були в Україні двічі, один раз у 1990 році в танцювальному туре, і знову в 2010 році з двома нашими дітьми, Таїсою та Симоном. Бачити, як бомбардують та знищують деякі з місць, які ми відвідали, — це абсолютно трагічно. У нас ще є сім’я по всій Україні.  Деякі залишилися на місці, деякі тимчасово переїхали в безпечні райони, а інші вирішили переїхати до сусідніх країн.  Я щиро переживаю за всіх людей України, чиє життя перевернулося за лічені дні, чиї плани на майбутнє зруйновано, чиї родини розірвано.  Бракує слів щоб висловити правдиве почуття.  Я молюся, щоб Синьо-жовті Серця, і надалі мали можливість допомагати тим людям які потребують допомоги, а я готова далі над тим працювати.